На Поліссі з давніх-давен селяни уміли виготовляти воскові свічки. Без них не обходилася жодна важлива подія, бо це символи спілкування з Богом через вогонь. Вони присутні в житті людини від народження і до останнього подиху. Традицію їхнього виготовлення з медової вощини відродили нещодавно працівники Маневицького краєзнавчого музею.
Про це розповідає Вісник.
Давньому ремеслу музейники вже навчили місцевих дітлахів, студентів Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, а також людей з обмеженими можливостями з товариства «Довіра». Зроблені руками маневицьких школярів воскові свічки, прикрашені патріотичними стрічками, поїхали на Схід, щоб стати оберегами для українських воїнів.
– Віск колись взагалі був на вагу золота. Це дуже дорогий матеріал. Моя мама згадувала, що коли хтось з родини мав вінчатися, то мусив два дні відпрацювати на пана, аби заробити на воскові свічки для весілля, – розповіла організатор екскурсій Маневицького краєзнавчого музею і організаторка майстер-класу з виготовлення свічок з вощини Людмила Піддубна. – Вона показувала, як колись їх виготовляли, як розтоплювали віск і вставляли шнурок-гніт. Ми ж робимо з вощини, яка продається у магазині бджолярства. З одного такого листа можна зробити дві свічки, але красивіші виходять, коли не ділити, а робити з цілого. Для гніту треба натуральна нитка. Я беру з льону. Її треба так натерти воском, щоб вона стояла, як стріла. Тоді на самий край листа покласти цю нитку і просто втиснути її у вощину, після чого почати скручувати якомога тісніше десь сантиметрів з п’ять. Потім уже можна трохи вільніше загортати. Ось і все – свічка готова. Натуральна, красива і пахне бджолами та медом. А оздобити її можна на будь-який смак. Така свічечка стане окрасою вашої домівки до свят.
