Митці продовжують сперечатися, що благородніше — скульптура чи живопис. У кожного з них затяті прихильники, які доводять, що один вид образотворчого мистецтва досконалий і перевершує інший. Захоплюються і скульптурою, і живописом, незважаючи на зміну епох та появу нових мистецьких практик.
Скульптура та живопис — що спільного і в чому різниця
Історія скульптури, як і живопису, бере початок із часів до нашої ери. Скульптори створюють об’ємні фігури із твердих матеріалів, відсікаючи все зайве. Працюють у двох напрямках, роблячи рельєф чи круглі форми. У першому випадку виготовляють опуклі зображення на площині, а в другому – твори для всебічного огляду.
Рельєф як вид скульптури більш наближений до живопису. Він поділяється на:
- барельєф;
- горельєф;
- контррельєф;
- койланагліф.
У поділі скульптурного рельєфу закладено техніку роботи. Крім койланагліфа, всі підвиди відрізняються розміром опуклої частини, що виступає над загальним тлом або заглиблюється в нього. Техніка койланагліфа полягає в контурній вирізці анімалістичних та портретних образів. Вони стали частиною історії на відміну від більш відомого барельєфу та горельєфа, якими досі прикрашають інтер’єр у всьому світі.
Якщо вам потрібно більше інформації щодо створення рельєфу, то в бюро перекладів зроблять якісний переклад іноземної термінології будь-якою мовою.
Незалежно від того, яка обрана техніка, у рельєфі зображення затиснуте у двох площинах. Стіна, стеля та інша рівна поверхня – засіб для передачі образу. Об’ємна скульптура відтворює реальну дійсність — усі тілесні речі, у виконанні яких намагаються максимально наблизитися до природи. Скульптури створюють у формі фігур, що стоять, сидять, лежать або бюста в залежності від виконання композиційних мотивів.
Скульптурному мистецтву недоступні природні явища як живопису. Наприклад, не один відомий скульптор не може відтворити туман або дощ, але може зробити статую у вигляді людини, що промокла під зливою. У живопису відсутній поділ на тілесні та безтілесні об’єкти.
В історії мистецтва зустрічаються монументальні, монументально-декоративні та станкові скульптури. До перших належать великі пам’ятники, до других — фонтани та декор будівель, до третіх — скульптури людини, тварин та інших речей, розміри яких наближені до реальних. Історія налічує кілька жанрів, у яких працювали скульптори.
Найбільш відомі з них:
- алегоричний;
- анімалістичний;
- побутовий;
- історичний;
- міфологічний;
- портрет.
Живопис обходиться без чіткого поділу на жанри. Наприклад, в алегоричному жанрі є і портретні, і анімалістичні риси.
Будь-який скульптурний жанр бідний на виконання сюжетів та кольору, але багатий пластичними рухами, застиглими у просторі та часі. Якщо художник може передати сам рух колеса, що котиться, або пролітаючого птаха, то скульптор показує попередню і наступну фазу руху через певне положення тіла. Відсутність поділу на рух та образ робить живопис більш універсальним видом образотворчого мистецтва.
У скульптури не менше засобів для створення образу, ніж у живопису. Ескізи своїх творів скульптори роблять із м’яких матеріалів, що застосовуються у ліпленні. Пластилін, віск і глина — засоби, що легко піддаються обробці. Їм надають різні форми, які потім відтворюють із твердого матеріалу. З появою полімерів виник ще один засіб для ескізів.
Скульптори працюють у техніці точного та гострого моделювання або сфумато-м’якої техніки, що дозволяє створювати розпливчасті силуети та контури. Частіше стають фігури з каменю або мармуру, який добре пропускає світло, але не годиться для виготовлення статуй із широкими розгонистими рухами. З бронзи відливають порожнисті скульптури, які завдяки властивостям металу набувають більш виразних емоцій.
Живопис — мистецтво, в якому колір вирішує все
Головний виразний засіб у живописі – колір, а не пластика, як у скульптурі. Він впливає на сприйняття образу і розставляє акценти на деталях. Різними відтінками художник передає контури, об’єм та простір. Залежно від техніки працює олійними, темперними, акварельними фарбами, гуашшю або олівцями. На полотні зображує вигадані та реальні сцени з життя та історії.
З технікою роботи пов’язаний поділ живопису на станкову та монументальну. Перша найбільш поширена, тому що в ній художники використовують мольберти та можуть писати скрізь. А друга неможлива без архітектури, де створюють монументальні картини — мурали. Монументальне образотворче мистецтво поєднує розпис та техніку фрески — створення образів із сирої штукатурки.
Обидва види образотворчого мистецтва різною мірою наслідують природу. Порівняно з живописом, скульптура торкається більше почуттів, контактуючи з глядачами лише на рівні дотику і зору. Але у живопису більше жанрів та засобів для роботи. Крім тих, у яких працюють скульптори, митці ще можуть писати пейзажі чи натюрморти, надихатися архітектурою, стилем ню та батальними творами. Ознайомитись з іноземними джерелами інформації про живопис, можливо, попередньо зробивши переклад необхідної термінології в бюро перекладів будь-якою мовою на ваш вибір.
